Японія — держава, в якій номінально відсутня класова сегрегація. Вся країна живе і працює у приблизно однакових умовах з більш менш однаковим рівнем зарплат. Зазвичай офісний робітник з вищою освітою отримує не набагато більше, аніж працівник заводу або кав'ярні. Єдиним привілеєм “білих комірців” є п'ятиденний робочий тиждень. 

Це пов'язано із тим, що навчання вимагає солідних фінансових вкладень та академічної успішності. Тому випускники шкіл надають перевагу освіті в професійних коледжах. Зрівнюючи оклади своїх громадян та резидентів, японці створюють чесну на їх погляд модель світу, де панує середній клас. 

В Країні сонця, що сходить, зарплати високі, а рівень соціального забезпечення доволі широкий. Особливо в порівнянні з більшістю європейських держав. Тому робота в Японії — мрія багатьох іноземців, навіть попри те, що отримати роботу в цій країні їм напрочуд складно. 

Переваги і недоліки працевлаштування в Японії

Одним з найбільш очевидних плюсів роботи в Японії є високий рівень оплати праці незалежно від обраної вакансії. Понад тим роботодавець надає: 

• Страхування життя, робоче та медичне страхування. 

• Обов'язкові відрахування до пенсійного фонду.

• Гарантовані премії 2-3 рази на рік, в залежності від прибутку компанії.

• Оплата транспорту до робочого місця та додому.

 Зазвичай роботодавець також бере на себе оплату житла своїх співробітників. І робить усе можливе, аби колектив компанії був згуртований.

Хоча у працевлаштування в Японії є вагомі переваги, слід знати про не менш вагомі недоліки: 

• Офіційний та фактичний рівень заробітної платні може суттєво відрізнятися. Адже з офіційної частини окладу вираховують податок на прибуток (від 10 до 20%), а також щомісячні внески до пенсійного та страхового фондів.

• Неоплачувані понаднормові роботи та інтенсивний графік тут варіант норми. Японці не вбачають проблеми у тому, щоби затриматись на годину або мати лише 30 хвилин обіду при 12-годинному робочому дні. 

• Мала кількість вихідних та відпустка, що налічує до 14 днів на рік, більшість з яких припадає на державні свята. 

• Гендерна нерівність. Всупереч закону “Про гендерну рівність на ринку праці” 1985 та більш свіжого закону “Про просування жінок на робочих місцях” 2016 року, в Японії досі існує иппон секу – пожиттєвий найм жінок без можливості розвитку або підвищення за трудовий стаж. На додачу різниця між зарплатою у чоловіків та жінок складає 25%. 

Вимоги до іноземного специалиста

Рівень безробіття в Японії складає лише 3%. Тобто нестачі робочих рук в країні немає. І знайти вакансію мрії іноземцям напрочуд складно: їх не приймають на низькокваліфіковані спеціальності (виключення становлять робітники, що приїхали за спеціальними програмами) і виставляють високі вимоги. До прикладу:

• Знання японської та англійської мови на розмовному рівні;

• Наявність вищої професійної освіти не нижче ступеню бакалавра;

• Наявність релевантного досвіду роботи;

• Відсутність захворювань, інвалідності або психічних відхилень;

• Наявність робочої візи та дозволу на роботу;

Перевагу надають молодим (до 40 років) чоловікам, які мають освіту в сфері юриспруденції, медицини або суднобудування. А також викладачам гуманітарних наук (особливо англійської мови). 

Майте на увазі: знайти роботу та укласти договір з працедавцем дистанційно — задача складна. Японські підприємці надають перевагу співбесіді в режимі офлайн. При цьому отримати робочу візу без запрошення зазвичай проблемно, адже роботодавець виступає гарантом за іммігранта перед державою. 

Робоча віза в Японію

Японці вкрай прискіпливо ставляться до усіх моментів, пов'язаних з документами. Тому для отримання візи іммігранту доведеться розібратися в усіх тонкощах та зібрати солідний пакет паперів. Іноді на збір документів може піти близько півроку. Ситуація ускладнюється через строк дії деяких довідок (до 3-х місяців) та необхідність подати весь пакет паперів в консульство за 1 місяць до закінчення їх придатності.